Чарльз Дарвін подарував всьому світу унікальну теорію еволюції людського організму. Пояснивши зміни всього організму в цілому, він ніколи не переставав дивуватися функціонуванню та складності будови людського органа зору. У даній статті ми розповімо вам про унікальність і еволюції очей.
Людське око - система воістину унікальна. Людина з легкістю може розглядати розташований далеко предмет і тут же моментально фокусуватися на прилеглих об'єктах, пізнавати навколишній світ, розрізняти величезну кількість кольорів і ще більшу кількість їх відтінків. Адже саме завдяки зору людина може сприймати від 80 до 90 % інформації.
Проте людське око не завжди був таким як зараз - воно еволюціонувало. А почалося все це більш ніж п'ятсот мільйонів років тому. Маленька світлочутлива плямочка почала свій розвиток на тілі одноклітинних. Це плямочка було концентрацією білків, які були чутливими до світла. Вони оживали, коли їм зустрічалися джерела світла, а стало бути, їжа або тепло. У плоского хробака планарії можна спостерігати більш розвинений механізм подібного ока, яке розташовано ізольовано в епідермісі, воно здатне розрізняти світло і ще його напрямок.
Після багатьох тисячоліть, у багатьох тварин таке скупчення білків занурилося всередину, а їх просвіт став більш вузьким. В результаті з'явився так званий «пінхольний ефект», за допомогою якого зменшилося спотворення і збільшилось розширення видимої інформації. Оскільки тепер в око став потрапляти тільки тонкий промінь світла.
Незважаючи на те, що пінхольне око вже дозволяло сприймати зображення, початком еволюції людського ока все ж вважається лінза. Офтальмологія припускає, що сама лінза - це сильне скупчення прозорих клітин, що захищають око від різних інфекцій. З-за цього саме око трохи пізніше наповнилося рідиною, що в результаті поліпшило різкість зображення і його чутливість. Особливий механізм сформували ці прозорі білки, завдяки якому світло на сітківці фокусувалось в одній точці. Адаптивність ока забезпечує лінза, а саме вона змінює свою кривизну для дальнього і ближнього зображення. Така система пінхольної камери з лінзою і є прабатьком людського ока. Набагато пізніше з'явилися склера, рогівка і слізні залози.
Величезне значення в розвитку людського ока має еволюція головного мозку, саме з його допомогою людина здатна обробляти мільйони кольорових і різких зображень.
На сьогоднішній день вченим-офтальмологам дуже багато відомо про функціонування та розвиток очей. Завдяки цим знанням лікарі ведуть безперервну боротьбу з різними очними проблемами і вадами. Також ведеться постійна робота щодо розробки синтетичних імплантатів, адже вони змогли б подарувати зір сліпим і слабозрячим людям. Але чи зможе людський розум перевершити саму Природу? Час покаже.