З усіх п'яти чуттів сприйняття зір вважається одним з основоположних для людини. Саме очі служать ключовим способом пізнання навколишнього середовища і сприйняття інформації – більше 95 % інформації надходить за допомогою цього унікального органу. Зір повідомляє мозку про небезпеку у разі стресових ситуацій, нерідко рятуючи життя. Між тим, очі – досить крихкий орган, який схильний до безлічі хвороб і потребує належного захисту і уваги. Саме тому і виникла така наука, як офтальмологія.
Етапи розвитку офтальмологічної науки
Офтальмологія в Стародавньому Світі
Зачатки науки під назвою «офтальмологія» виникли ще в стародавньому світі. Лікування зору, судячи зі знахідок археологів, здійснювалося ще в Стародавньому Єгипті (Пені Анк Ірі, що жив в II столітті до початку нашої ери, був відомий, як перший окуліст). Племена індіанців на Північному Заході Бразилії практикували використання соку рослини уамбекуруа, який полегшував відчуття різі і болю в очному яблуці.
Рубіж нашої ери став часом, коли зародилася європейська практика лікування очей. Так, відомі філософи і лікарі Гіппократ і Гален створили трактати, яким слідували окулісти ще протягом десятка століть аж до Середньовіччя.
Середньовіччя та епоха Відродження
Арабські країни також зіграли ключову роль у становленні офтальмології як науки: перші фундаментальні праці були написані саме тут. «Книга про око в 10 бесідах» Хунаіни бен Ісхака і «Скарб оптики» Ібн Аль-Хайсама IX-XVI століть стали основою для розвитку сучасних вчень.
Значний вплив на зародження офтальмології зробив давньоперсидський трактат «Медичний канон» написаний відомим лікарем і поетом Ібн Сіну на початку XI століття. Йому вдалося найбільш оптимально систематизувати типи хвороб і способи їх лікування. Ця праця стала універсальним джерелом знань аж до XX століття, її передруковували більше 30 разів, переводячи навіть на латину.
Великі окулісти XIX століття
Епоха Нового часу ознаменувалася для медицини в цілому та офтальмології зокрема стрімким розвитком. Саме у XVIII столітті відомий астроном Йоганн Кеплер зробив величезний внесок у науку, розглядаючи структуру ока за аналогією з оптичною системою. Такий кардинальний погляд на анатомію органа зору дозволив кваліфікувати короткозорість і далекозорість, пояснивши це на прикладі негативних і позитивних лінз.
Перший офтальмоскоп, завдяки якому стала можлива повноцінна діагностика зору, був винайдений видатним вченим Германом Гельмгольцем в 1851 році. Не останню роль в науці відіграли такі імениті окулісти, як Грефе, Браун і Юнге, заслугами яких вважається формування спеціальних офтальмологічних шкіл, де ретельно вивчалися проблеми і хвороби, пов'язані із зором.
Розвиток офтальмології в XX столітті
ХХ століття стало перехідним етапом в історії науки про зір. Саме в цей час стали практикуватися операції, пов'язані з лікуванням катаракти та відшаруванням сітківки. Величезну роль зіграло використання, так званої, щілинної лампи, яка дозволяє максимально ефективно проводити діагностику. Серед ключових відкриттів минулого століття варто окремо виділити:
- Гоніоскопію.
- Тонографію з використанням електроприладів.
- Дослідження зорового нерва і внутрішніх шарів сітківки за допомогою електрофізичних пристроїв.
- Зниження розповсюдження гонококкового кон'юнктивіту шляхом відкриття сульфаніламідів.
- Дослідження світлової, а, згодом, і лазерної коагуляції.
- Імплантація штучного кришталика.
На сьогоднішній день офтальмологія – галузь медицини яка стрімко розвивається. Щодня здійснюються відкриття, які сприяють становленню процесу лікування зору. Безперервна модернізація технологій стала основоположним етапом у виникненні поняття «комп'ютерна діагностика». Корекція зору за допомогою лазерної хірургії в кілька разів підвищує ефективність оперативного втручання.