Перші спроби створення контактних лінз належать саме Леонардо да Вінчі. Він ще в 1508 році намалював ескізи, на яких було зображено якесь пристосування, яке цілком можна було використовувати для корекції зору. Виходячи з ескізів, даний оптичний пристрій повинен був встановлюватися на око і безліч сучасних фахівців стверджують, що саме це і стало прототипом контактних лінз, які ми використовуємо сьогодні.
Перші кроки: Фік, Мюллер і Кальт
Перші моделі, які могли утримуватися на оці, винайшов Адольф Фік у Швейцарії лише в 1888 році. Відомий лікар описав виріб, який в даний час ми називаємо склеральною лінзою.
Спершу Адольф Фік робив гіпсові матриці, потім по них відливав вже саме пристосування. Перші контактні лінзи були зроблені зі скла, важили близько 0,5 грам і повністю покривали все очне яблуко. Зрозуміло, це було дуже незручно, непрактично, тому їх можна було носити не довше двох годин.
Далі Фік вивчив переносимість виробів, докладно описав адаптаційний період, також він досліджував розподіл кисню і визначив причину появи в очах «туману» (причина була в зміні рогівки), після чого він склав найдетальніше (принаймні на той час) керівництво по експлуатації.
Через 2 роки Ежен Кальт повідомляє про своє нове пристосування – спеціальні рогівкові лінзи для лікування кератоконуса. Прийнято вважати, що історія контактної корекції зору бере початок саме з Кальта, хоча його пристосування, незважаючи на назви, були фактично тими ж склеральними лінзами.
Індивідуальний підбір став великою проблемою. Через рік після винаходу Кальта, Август Мюллер перший випробував технологію зліпка з ока. Взагалі Мюллер заслуговує особливої уваги. Він нічого не знав про успіхи Фіка, тому починав все з нуля. Щоб виготовити лінзи офтальмолог проводив випробування на власних очах (у нього був поганий зір, близько -14). Роботи Мюллера актуальні і донині, хоча навчався він виключно на своїх помилках. Він, приміром, першим звернув увагу на таку проблему, як нестача кисню під час носіння лінз. Він не знав як забезпечити приплив повітря, тому заповнював внутрішній простір звичайною водою, що зрештою призводило до набряку рогівки.
Спочатку у лінз було тільки два медичних застосування – це лікування короткозорості і кератоконуса.
Серійне виробництво
Вперше виготовленням лінз для повсякденної експлуатації зайнявся склодув з Німеччини – Мюллер (однофамілець Августа Мюллера). Для виготовлення оптичної частини, яка закривала рогівку, він застосовував прозоре скло, а біле скло використовував для створення склеральної частини.
З 1913 року на фабриці Карла Цейса почалося масове виробництво контактних лінз. Він, на відміну від Мюллера, виробляв шліфовані вироби, завдяки своїй гладкості вони краще переносилися.
На фабриці Цейса в 20-х роках почали виробництво «різнодіоптрійних» наборів, цим самим вирішивши проблему індивідуального підбору. З цих наборів лікарі вибирали той, який підходить конкретному пацієнту. Зрозуміло, підбір був досить приблизними, зате це вже не «ґвалтувало» очі.
ХХ століття. Подальший розвиток
З настанням ХХ-го століття методика контактної корекції зору зазнала ряд істотних змін.
- Застосування пластику (РММА)
У 1938 році відбулася справжня революція, коли американці Д. Малер і Т. Обриг почали виготовляти склеральні лінзи з поліметилметакрилату (РММА) – синтетичного пластику. Це значно полегшило технологію виробництва, так як виріб з пластику був легким, чудово лягав і не сповзав з очей, на відміну від їх скляних аналогів. У 1947 році почалося виробництво пластикових рогівкових лінз діаметром 1,2 сантиметра, які в рази поліпшували переносимість і видимість. Пластик був набагато зручніше скла, але також мав свої мінуси, такі як подразнення рогівки і дискомфорт. Також Малер і Обриг ввели офіційне літочислення контактної корекції, хоча її історія почалася значно раніше, як вже було сказано.
- Полімерні лінзи
Отто Віхтерле, німецький офтальмолог, здійснив наступний переворот. У 60-х роках минулого століття Отто запатентував спосіб виготовлення лінз з синтетичних полімерів. Його вироби були м’якими і практично не сприймалися оком, як чужорідне тіло. Отже, остання причина недовіри людства до даної корекції зору відпала.
- Що ми маємо на сьогоднішній день
У структурі контактних лінз з тих пір практично нічого не змінилося. З’явилися, правда, торичні лінзи, а в 1979 році газопроникні тверді вироби, а незабаром з’явилися лінзи, які можна було носити, не знімаючи їх тривалий час.
Хто винайшов кольорові контактні лінзи?
CIBA Vision була творцем перших підфарбованих лінз, які з’явилися в 1981 році, що не так давно. Зміна кольору очей призначалась не для естетичних цілей, а для того, щоб вони були більш зручні в обігу ніж прозорі вироби.
У 1984 році вони почали виробництво кольорових лінз, але виключно для пацієнтів зі світлим кольором очей. Власникам очей темного кольору довелося чекати аж до 1991 року.
Незабаром почали випускати і декоративні лінзи, які не мали коригуючого ефекту, вони виглядали неприродньо, наприклад, лінзи з «котячим» оком або оком «вампіра».
На сьогоднішній день кожна офтальмологічна клініка має в своєму асортименті всілякі сучасні контактні лінзи. Якщо ви раніше не носили лінзи, вам необхідна діагностика зору, після якої лікар скаже чи є у вас або ні протипоказання до їх використання.