Психологи Сполучених Штатів Америки вважають, що навіть зовсім маленькі діти здатні не тільки розпізнавати, але і відображати стрес своїх батьків. На їх думку, це відбувається саме за допомогою зорового контакту.
Стаття, написана вченими Вашингтонського і Упсальського університетів, опублікована в журналі Psychological Science, дуже докладно розповідає про цікавий експеримент, який довів той факт, що маленькі діти дійсно можуть «заражатися» занепокоєнням від дорослих. У дослідженні брали участь навіть діти, вік яких становив шість і дев'ять місяців. Всім дітям показували малюнок, який імітував зіницю ока: на білому фоні було зображено чорне коло. Якщо намальоване коло було широким (а в стресових ситуаціях у людей зіниці, як правило, розширюються), тоді і зіниці немовлят розширювалися у відповідь. Також для чистоти експерименту був проведений аналогічний досвід з квадратом чорного кольору на білому тлі, але розмір квадрата не викликав у дітей абсолютно ніякої реакції – дитяча зіниця не звужувалася і не розширювалася.
Відомо, що наші зіниці реагують на емоційні стани: неспокій, страх, взагалі будь-яке емоційне збудження змушує їх розширюватися. І вчені, звичайно ж, розуміють, що точність даного експерименту не надто висока, оскільки все ж малюнок не є справжньою зіницею дорослої людини. Тим не менш, прояв відповідної реакції у малюків навіть на імітацію розширеної зіниці свідчить про певний налагоджений механізм обміну людськими емоціями з допомогою візуального контакту.
І все ж той факт, що стрес все-таки може бути заразний, 2 роки тому вдалося довести Сарі Уотерс і її колегам з Нью-Йоркського і Каліфорнійського університетів. Ними був проведений наступний експеримент: вони просили жінок, які стали мамами і мають дітей у віці 12-14 місяців, виступити перед аудиторією (таким чином вчені фактично створювали стресову ситуацію, яка була максимально наближена до реальної). Потім доповідачку оцінювали (нейтрально, негативно або позитивно) і після цього вона поверталася до дитини. У малюка практично відразу ж виникали різні фізіологічні показники роздратування і занепокоєння, фіксувалося підвищення серцевого ритму, також відзначалася негативна реакція на всіх незнайомих людей. Але діти, чиї мами не проходили випробування стресом, сприймали їх повернення спокійно, не виявляли ніякого занепокоєння до незнайомих людей і ставилися до них здебільшого доброзичливо або нейтрально.
Безсумнівно, кожна людина в міру свого дорослішання рано чи пізно набуває навичок зчитування інших ознак чужого стресу, що виражається не тільки розширеними зіницями. Однак це нове відкриття в офтальмології американськими вченими має велике значення для психологів і нейробіологів, оскільки воно допоможе зрозуміти, яким чином відбувається подібне «зараження» занепокоєнням.